archiereus

Latin > English

archiereus archierei N M :: chief priest

Latin > English (Lewis & Short)

archĭĕreus: i, m., = ἀρχιερεύς,
I a chief priest, Lampr. Alex. Sev. 28 fin.; so Inscr. Orell. 2160; 2543; 2627.

Latin > French (Gaffiot 2016)

archĭĕreūs, ī, m. (ἀρχιερεύς), grand prêtre : Lampr. Al. Sev. 28, 7.

Latin > German (Georges)

archiereus, ī, u. eos, m. (ἀρχιερεύς), der Oberpriester, Erzpriester, Lampr. Alex. Sev. 28, 7. Corp. inscr. Lat. 14, 2977 u.a.

Wikipedia EN

Archiereus (Ancient Greek: ἀρχιερεύς, Russian, arkhierei) is a Greek term for diocesan bishop, when considered as the culmination of the priesthood. It is used in the liturgical books of the Eastern Orthodox Church and Eastern Catholic Church, for those services which correspond to the pontifical services of the Roman Rite. The term is distinct from protoiereus (archpriest), the highest ecclesiastical rank to which a married priest may attain in the Greek Church. The word is used by the homilist in the New Testament letter to the Hebrews to mean "high priest" (Heb 2:17; 3:1; 4:14,15; 5:1,5,10; 6:20; 7:26,27,28; 8:1,3; 9:7,11,25; 19:11; 13:11).

Wikipedia RO

Arhiereu este numele generic pentru gradele superioare ale clerului (episcop, arhiepiscop, mitropolit). În Biserica Ortodoxă Română, vicarul unei episcopii se numește arhiereu vicar.

Wikipedia UK

Архієре́й, архиєрей (від дав.-гр. ἀρχι- «старший», «головний» та дав.-гр. ἱερεύς «жрець»; грецька приставка «архі-» до слова ієрей служить для позначення вищих посад у церковній ієрархії, наприклад: архіпапа, архієпископ, архідиякон, архімандрит тощо. Цебто дав.-гр. ἀρχιερεύς — це «верховний жрець», «первосвященник»):

• в українській мові існує як термін, що у правосл. церк. ієрархії означає заг. назву для вищих чинів (єпископа, архієпископа, митрополита, патріарха) з числа т. з. чорного, тобто чернецького, духівництва. Функції і повноваження А. визначаються внутр. церк. правилами.
• за Старим Завітом, архієрей — вищий жрець, первосвященник. Новий Завіт так іменує Ісуса Христа;
• це титул старшого над ієреями (пресвітерами), тобто священника сану єпископа.[джерело?] У цьому випадку виєднана функція священнодійства у вівтарі храму від влади єпископа;
• синонімічно використовується поруч з такими поняттями, як «архіпастир» та «ієрарх»;
• відповідно до теологічної науки (догматика) в християнстві вживається щодо священнослужителів третього вищого ступеня (єпископ, архієпископ, митрополит, патріарх, кардинал, Папа Римський тощо);
• повновладний глава духівництва церковно-адміністративного округу — єпархії. Він висвячує пресвітерів (ієреїв), дияконів, призначає священнослужителів на парафії, вирішує незгоди між мирянами та ієреями тощо, відповідно до канонічного права.